Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
пожинати — ПОЖИНА|ТИ (7*), Ю, ѤТЬ гл. 1.Срезать серпом, жать: нѣкто землю разорить. другыи же насѣеть. ини же пожiнають. ЛЛ 1377, 51 об. (1037); то же ЛИ ок. 1425, 57 (1037); | образн.: сь же [Ярослав] насѣ˫а книжными словесы ср(д)ца вѣрны( … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
пожинати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
пожинаѥмъ — (1*) прич. страд. наст. к пожинати в 1 знач. Образн.: всѧ цр(к)ви хр(с)ь˫анъскы˫а… разори… всѧка възрасть различными муками пожинаѥма бѣ. Пр 1383, 26б … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
лавр — а, ч. 1) Південне вічнозелене дерево або кущ, висушене листя якого вживають як приправу до страви. || Висушене листя такого дерева. 2) перев. мн. Вінок, гілка цього дерева як символ нагороди, перемоги. || тільки мн., перен. Про успіх, славу,… … Український тлумачний словник
плід — ч. 1) род. плода/ і пло/ду. Частина рослини, яка розвивається після запліднення із зав язі квітки і містить насіння. || Соковита їстівна частина деяких рослин (фрукти, ягоди). || рідко. 2) род. плода/. Організм ссавців і людини в утробний період… … Український тлумачний словник
пожати — див. пожинати … Український тлумачний словник
пожинатися — а/ється, недок. Пас. до пожинати … Український тлумачний словник
